Зростання значення знань за сучасних умов визначає необхідність подальшого вдосконалення навчально-виховного процесу в школі, пошуку шляхів підвищення свідомості та активності в навчанні, підвищення якості знань та рівня навчальних досягнень і компетентностей учнів.

Зміст та методика викладання будь-якого навчального предмета мають певні специфічні риси стосовно формування компетентностей учнів.

Сучасний навчально-виховний процес спрямований на виховання учня – суб’єкта культури і власної життєтворчості. Школа, учитель, класний керівник мають забезпечити духовний розвиток і саморозвиток особистості, навчити вихованців мистецтву творити себе і своє життя.

Метою освітньої галузі «Мови та літератури» за Державним стандартом базової і повної середньої освіти є розвиток особистості учня, формування в нього мовленнєвої і читацької культури. Урок світової літератури є одним із шляхів реалізації цієї мети. Основне завдання сучасної літературної освіти – формування уважного читача з добре розвиненими творчими, розумовими, пізнавальними здібностями, який у процесі роботи над твором, максимально наближаючись до авторського задуму, готовий до критичної, виваженої оцінки.

Розвиток новітніх технологій потребує набагато кращого вміння читати, ніж раніше. Це пов’язано з тим, що в останні десятиріччя стрімко зростає обсяг інформації, яку необхідно засвоїти для успішної подальшої життєвої діяльності. А це, в свою чергу, потребує збільшення темпу читання, швидкості розуміння, прийняття рішення. Тож читання стає основою освіти та самоосвіти.

Підтримка читання – це стратегічно важливий елемент культури, інструмент підвищення інтелектуального потенціалу нації, творчого розвитку особистостей та соціальної активності українського суспільства.

Сенс нового підходу до літератури як до мистецтва слова полягає не в тому, щоб довести її приналежність до мистецтва.

Головна мета – підготувати читача, який сприймає художній твір не як просте повідомлення про події та героїв, а, враховуючи закони мистецтва, глибше осмислити твір як явище певного етапу розвитку культури народу.

Підготовка вдумливого читача – неодмінна умова виховання ерудованої, інтелектуально й духовно розвиненої особистості. І сьогодні перед учителем літератури стоїть завдання виховного характеру – використати багатий духовний потенціал української й світової літератури так, щоб захистити юнацтво від розбещу вального впливу масової культури й літератури.

Викладання літератури як мистецтва слова є сприйняття продуктивному використанню її надзвичайно високого освітнього й виховного потенціалу.

Можливість відчути своєрідність авторського стилю, характерний антураж різних епох і країн, пізнати сутність людей, що творили історію, одержати цікаві відомості з галузі людинознавства і культурології – все це не може не хвилювати учнів. Саме такий спосіб передбачає новий принцип викладання літератури. Методика його спрямована на поглиблення знань і полегшення процесу навчання веденням певної системи прийомів аналізу. Будувати її варто, спираючись на природні властивості людини – притаманні їй критерії добра й зла в оцінці життєвих явищ. Як бачимо, що проблема залучення учнів до читання, виховання читача є однією із головних завдань вивчення літератури в школі. Сформувати читацьку компетенцію вчитель літератури зможе тільки у процесі комплексного вирішення таких завдань:

- зацікавити учнів читанням;

- розвивати цей інтерес до створення постійної потреби у читанні;

- навчити дітей обирати літературу, враховуючи вікові та особистісні інтереси;

- створити належні психолого-педагогічні умови школярам для сприйняття розуміння та оцінки прочитаного;

- забезпечити певні знання учнів з теорії та історії літератури, літературної критики;

- формувати в них навички аналізу художнього твору; - організувати дослідницьку роботу школярів;

- розвивати їхнє усне та писемне мовлення;

- працювати над постійним удосконаленням естетичного смаку учнів.

Якщо вчитель комплексно вирішуматиме ці завдання, то він, певна річ, досягне успіху у формуванні справжнього читача.

Проблема читання – одна з найважливіших у навчально-виховному процесі в школі. Ця гостра проблема спільної діяльності учителя літератури, класного керівника, шкільного бібліотекаря, батьків. У зв’язку з вихованям у дітей ставлення до читання та розвивання учнівських навичок та здібностей, сьогодні є такі терміни як «читацька компетентність», «грамотне читання», читацька грамотність», «читацька культура».

Читацька культура це - сукупність знань, умінь та почуттів читача, які дозволяють повноцінно та самостійно засвоювати інформацію.

Читацькі уміння виховуються протягом усього життя, але фундаментом організації та розвитку читацької діяльності людини разом із родинним вихованням мають стати шкільні уроки читання в початковій школі, та літератури у середній та старшій школі. Проблема читання завжди була і лишається актуальною. Від перших вмінь складання слів в процесі читання, до складання власних творів, вчитель повинен допомогти учням підніматися такими сходами: засвоїти вміння читати, сприйняти прочитане, аналізувати та критично оцінювати, вміти читати між рядками, висловлювати власну думку, формулювати гіпотези та висновки, використовувати прочитане в життєвих ситуаціях, вміти написати твори, есе. І кому ще дано від Бога талант, розвивати його і стати автором книг.

У вирішенні проблеми читання вчитель обов’язково повинен звертати увагу на психологічні властивості учня, тому у формуванні учнів-читачів, які цікавляться книжкою з власних бажань, не керуючись впливом примушення, важливу роль у цьому грає анкетування та інвентаризація про загальні інтереси учнів та інтереси зв’язані з книгою. У діяльності вчителя літератури проблема стимулювання інтересу до книг була і лишається основною. Вирішити цю проблему означає дипломатично боротись з діяльністю сьогоднішніх учнів, які захоплені різними технічними формами сучасності, інтереси яких орієнтовані в інших напрямках, ніж інтереси до книг.

Обов’язок вчителя - переконати учнів, що книга впродовж віків була авторитетною, сягала апогею розвитку в різних напрямках людської діяльності. Всі інші технології повинні підкорятися книзі. Вирішити цю проблему можливо як на уроках, так і на індивідуальних заняттях, під час позаурочних заходів. На уроках доцільно використовувати, як традиційні (пасивні та активні методи навчання), так і інтерактивні, нестандартні методи. Варто звертати найбільше уваги на нові сучасні методи та технології, серед яких чільне місце займають ІКТ.

Можливі форми нестандартних уроків:
- урок-презентація (вчителя, або учнів);
- урок-самоврядування в присутності вчителя та інших глядачів;
- урок-театр під відкритим небом;
- урок “літературне віче»;
- урок “літературна пам’ять” ;
- урок “літературна майстерня”;
- урок-мрія;
- урок скарг та пропозицій т.і.

Саме такі уроки, спроможні сформувати високу читацьку компетенцію. Це уроки співпраці, пошуку й відкриттів.

Щоб оживити урок, зацікавити учнів вчитель літератури може використовувати такі інтерактивні прийоми, як «Аналіз художнього тексту» з використанням матеріалів з інших гуманітарних галузей – філософії, естетики, мистецтвознавства, «Літературний пошук», «Ділова гра», «Діалог з літературним героєм», «Творча лабораторія», «Оживи малюнок», «Мозковий штурм», «Ситуація така…», «Відгадай літературного героя».

Можна використовувати:
- прийом “раціональних шляп”
- прийом “зіркового вибуху”
- прийом “рекламної паузи”
- прийом “літературного гороскопу”
- прийом “роботи-блискавки” т.і.
Різні типи завдань на уроці розвивають читацьку компетентність та критичне мислення:
- виразне читання віршів, або уривку твору;
- знайомство з літературною спадщиною митця;
- портретна характеристика письменника;
- презентація самостійного прочитаного твору;
- самостійна робота з додатковою літературою;
- записування питань, що виникають під час пояснення;
- записування питань до тексту.

Ці методи розвивають уміння вчитися, критично мислити, висловлювати власні думки і вислухати думку іншого, здатність до самопізнання й самореалізації особистості в різних видах творчої діяльності, формують навички, необхідні для життєвого й професійного вибору.

Формуванню високої читацької компетенції сприяють такі типи нестандартних уроків: урок-семінар, урок - практикум, урок - конференція, урок - диспут, урок - гра (подорож, зустріч, екскурсія), урок - рольова гра, урок - дослідження. Такі уроки сприяють розвиткові таких читацьких умінь та навичок, як: виразне читання, читання за ролями, усне малювання та інших.

Доцільним є використання на уроках літератури прийомів, які створюють ситуацію успіху, роблять процес навчання цікавим. потрібним, комфортним: «Швидка допомога», «Даю шанс», «Порадій за мене», «Хвилинка відпочинку» і обов'язково аутотренінг, який заохочує учнів до творчої діяльності.

Досвід роботи довів, що уроки зарубіжної літератури проходять набагато продуктивніше та цікавіше, коли використовуються такі прийоми, які потребують різних форм організації учнів: «Розігрування ситуацій за ролями», «Драматизація» - групові форми роботи, «Найуважніший читач», «Найуважніший глядач», «Займи позицію» - індивідуальні форми роботи, «Поетична хвилинка», «Аукціон думок» - фронтальна форма роботи.

Привернути увагу учнів до читання дозволяє створення ілюстрацій до вивчених творів. Вивчаючи народні й літературні казки, можна запропонувати учням намалювати на альбомному аркуші героїв, що запам'яталися чи сподобалися, місце дії казки, інтер'єр казки. Під час повторення та узагальнення вивченої теми діти називають героїв, переказують епізод твору, що найбільше запам'ятався, а їх малюнки допомагають краще усвідомити проблему твору, зробити висновки про характер людських стосунків.

Цікавою формою проектної роботи є створення та презентація мальованої книжки, розробленою групою учнів за прочитаним твором. Це дозволяє активізувати роботу учнів над сюжетами твору та зацікавити прочитаним, висловити свої думки, передати почуття за допомогою малюнка.

Виконання проектної методики сприяє удосконаленню навичок спілкування та співробітництва, стимулює пошукову діяльність учнів.

Сформувати будь-яку компетентність (самоосвітню, інформаційну, соціокультурну та ін.), дуже важко, якщо дитина погано читає. В учня, що не вміє читати, або читає дуже повільно, будуть виникати труднощі при виконанні домашніх завдань. Йому буде нецікаво на уроках, він не відвідуватиме бібліотеку, тому що читати книжки при низькій техніці читання – це не стільки задоволення, скільки мука.

Видатний педагог Василь Олександрович Сухомлинський писав: "Основной из истин моей педагогической веры является безграничная вера в воспитательную силу книги. Школа – это прежде всего книга… Книга – это могучее оружие, без нее я бы был немым или косноязычным; я не мог бы сказать юному сердцу и сотой доли того, что ему надо сказать и что я говорю. Умная вдохновенная книга нередко решает судьбу человека."

Книга виховує дитину, надає наснаги, допомагає жити, всебічно розвиває, примушує хвилюватися за своїх героїв, занурюватися у світ казок, фантазій, пригод, вона дає можливість стати її головним героєм та відчути на собі все вище сказане. Тому уроки літератури в системі роботи сучасної української школи займають особливе місце.

Уроки літератури збагачують дитину знаннями, які пробуджують її почуття, викликають у неї бажання стати кращою, зробити щось добре, допомагають усвідомити кращі людські риси: любов до природи, чесність, скромність, працьовитість, виховують моральні якості, культуру поведінки, формують особистість.

Опанування навичками швидкого і свідомого читання - це найважливіший інструмент в оволодінні знаннями не тільки в школі, а й у процесі самоосвіти, це умова для формування інтересу і бажання до знань, це передумова багатого духовного життя школяра і засіб розвитку його мислення.

Щоб виробити достатній рівень темпу читання, а також усвідомлення учнями прочитаного, у своїй роботі вчитель може використати систему ігрових форм навчання, які спонукають дітей читати більше та частіше на уроках і поза ними. Такі ігрові форми сприяють розвитку у дітей оперативної пам'яті, периферичного зору, вдосконаленню здатності вгадувати слова, наступні літери, встановленню взаємозв'язку між словами, реченнями і з'ясуванню значення незнайомих слів та виразів, сприйняттю різних відтінків, значень слів, синтаксичних конструкцій, розумінню головної думки тексту.

Велику увагу при формуванні читацької компетентності учнів надається позакласному читанню. Уроки позакласного читання дозволяють ввести дітей до світу дитячих книжок.

Велика роль в правильному керуванні читанням належить родині, тому на батьківських зборах у класі необхідно надавати поради батькам. Ось деякі з них:

• купуючи дитині книгу, продивіться її самі;
• починати самостійне читання треба з книжок з великими малюнками, тому що сторінка, насичена тільки шрифтом, лякає дитину;
• література для читання повинна бути різноманітною;
• треба організувати сімейне читання книжок;
• після читання потрібно викликати довіру у дитини, щоб вона захотіла поділитися своїми враженнями, ні в якому разі не нав’язувати їй свої думки про прочитане.

Кожен, навіть найменший успіх учня не лишається непоміченим. Важливо показати дитині результат його праці, своєчасно похвалити та оцінити.

Отже, читання є основою опанування всіх наук, розвитку людського інтелекту. Не володіючи навичками швидкого читання, дитина втрачає до нього інтерес, погано розуміє і засвоює зміст, швидко стомлюється. Тому компоненти навичок читання повинні бути взаємопов’язані, а їх розвиток має здійснюватися одночасно. Формуючи якості читання (спосіб, правильність, виразність, темп, усвідомленість), не варто надавати перевагу якійсь одній із них. Усвідомленість залежить від правильності і виразності читання, правильність – від темпу й усвідомленості, виразність – від усвідомленості, правильності, темпу.

Набуті учнями навички читання, особистісні якості, пов’язані із формуванням мовної культури особистості, стануть фундаментом для подальшого навчання, виховання, розвитку, самовираження, значною мірою зумовлять практичну, громадянську, професійну діяльність у майбутньому.

А головне – допоможуть дитині опанувати найвище мистецтво – мистецтво життя!

Традиційні та нові форми роботи для залучення учнів до читання

/Cmd+V